Похід у кратер вулкану. Частина третя: перехід з Обавського Каменя до водоспаду Скакало

Похід у кратер вулкану. Частина друга - санаторій Синяк (Blaubad німецькою або Kékesfűred угорською) та Обавський Камінь

За 20 за хвилин повертаємося до автобусної зупинки.
За ринком повертаємо праворуч і через два містки, що перетинають невеликі потічки, входимо на головну площу санаторія. Синяк розташований на висоті 400 м у мальовничій воронкоподібній улоговині, з якої витікає бистроводна Матекова (Синявка). Це одна з найстаріших здравниць Закарпаття. Санаторій працює на базі сірководневого джерела, вода якого переливається блакитнуватим відтінком. Звідсі і пішла назва урочища, села і санаторію (у верхів'ях одного з потічків, що утворюють Матекову є й сірчисте болото, що називається Синім озером).

В історичних документах цілюще Синяцьке джерело вперше згадується у XVIII столітті. Ще в ті далекі часи, випасаючи тут отару, вівчарі помітили, що їхня худоба ніколи не хворіє. Спробували вони й собі прийняти купелі місцевих вод і усі, мов один, стали міцними та бадьорими. То ж полетіли чутки про лікувальну силу Синяцького джерела і потягнулися сюди хворі і стражденні. За розпорядженням власника домінії графа Фрідріха-Карла фон Шенборна-Бухгейма наприкінці XIX століття тут установлюють кабінки для прийому мінеральних ван, у 1922 році - дерев'яні будинки, у 1936, останній з "закарпатських Шенборнів" Георг-Ервін будує комфортабельну купальню, а у 1939 - душові відділення.

У 1923 році, для перевезення пасажірів та вивезення деревини з віддалених лісодільниць, фірма "Бантлін" збудувала 18-кілометрову вузькоколійку, що йшла долиною Матекової від Чинадієва через купальні Синяка та державний пралісовий заказник на горі Буш до гори Середній Верх - до висоти 800 м. Окрім неї з Чинадієва прямував й споруджений у 1926 році автономний відрізок вузькоколійки, який з'єднував склад державної сірникової фабрики в Обаві з гірським масивом Обавський Камінь. Ще одна колія заходила у цей гірський масив з півночі: у 1929-1931 роках була споруджена гілка довжиною 64 кілометри, що проходила від Перечина до Тур'ї-Поляни. У горах, крім традиційних колиб, будувалися й спеціально для туристів призначені приюти, маркувалися маршрути, то ж можливості для мандрівників були не гіршими ніж нині.

У 2000 році в Синяку розпочалося будівництво спортивно-туристичного комплексу. Загалом планується збудувати шість гірськолижних підйомників (вже змонтовані дві канатно-бугельні дороги 950 та 300 м), проектна довжина трас складає 20 км різної складності. Керівництво комплексу у 2004 та 2008 роках подавало заявку на проведення у Синяку Зимової міжнародної олімпіади школярів, у програмі якої планувалися змагання з гірських лиж, сноуборду, фрістайлу, спортивного орієнтування та лижних перегонів. Та, на жаль, нічого з цього не вийшло.

Наше сходження на гору розпочинаємо від фонтану в парку. Рухаючись на захід проходимо арку між двома корпусами санаторію і піднімаємося до невеликого звіринця. Ще кілька років тому тут можна було побачити чимало різних звірів і птахів, тепер у трьох великих клітках живуть лише пава з павичем, пара екзотичних качок та куріпка. Заросла навіть стежка, що йшла вздовж вольєрів, то ж, щоби вийти на промарковану стежку доводиться метрів 70 лізти через досить густу хащу.  

Далі все просто: біло-жовта "маркіровка", що нанесена на дерева та камені, безупинно, кілометри чотири, "лізе" вгору (загальний напрямок - захід), збитися з неї неможливо, але й йти нелегко - дорогу давно не чистили і числені дерева, що впали, утворили справжню смугу перешкод. Загальний набір висоти близько 580 м.

На старих вирубках, які, дякувати Богу, вже позаростали, море суниць, малини й ожини, і - головне - неповторні краєвиди! На фото село Синяк і нова гірськолижна траса, що її будують на Середньому Верху.

Нарешті, неподалік від вершини, вирубки скінчилися і у старому буковому лісі дорога стала більш якісною. Десь через 200 метрів підйому проходимо перехрестя з якісною дорогою, що йде на південь. Ми ж продовжуємо рух по біло-жовтій "маркіровці" на північний захід і за 20 хвилин виходимо до сідловини між вершинами Обавського Каменя.

Ліворуч від нас з'являються 40-метрової висоти скелі - саме завдяки їм гора й отримала свою назву.  

На самій седловині, у дороги, джерело (доречі -останнє на шляху до водоспаду). Від джерела стежка повертає вліво і виводить на вершину - галявину, що зі всіх сторін, крім східної, оточена лісом.

А та - східна - уривається прямовисними скелями, утворюючи чудовий оглядовий майданчик.  

Панорама вододільного хребта Синяк, що тягнеться з півночі на південь: вершини Білий Камінь, Дунавка, Солочинський Діл, на передньму плані - Буш. Хребет є східною частиною валу (а масив Обавського Каменю - західною), що дугою оточує кратер прадавнього вулкану, на дні якого - санаторій Синяк.

На Обавському Камені росте папороть Вудсія альпійська, або багатоніжка. Її занесено до Червоної книги. В Україні зустрічається ще лиш у двох заказниках (у Чернівецькій та Донецькій областях).

Похід у кратер вулкану. Частина перша - Швабська Голгофа у Синяку

Бальнеологічний курорт Синяк розташований у надзвичайно мальовничій улоговині - кратері давно погаслого вулкану. Його схили, істотно перероблені ерозією, напівзруйновані, оточують котловину переважно гострим, часом куполоподібним пасмом невисоких вершин (гори Обавський Камінь 1007, Плішка 993, Білий Камінь 970, Дунавка 1018, Солочинський Діл 950, Середній Верх 980, Залом 858).

З Мукачева ми відправилися маршруткою-"пазиком" о 9.10 із зупинки, що розташована по вулиці Миру біля будинку № 23 (поруч з "Укрсоцбанком"). За 45 хвилин вона домчала нас до санаторію (велосипедом буде набагато цікавіше).

Пішохідна частина нашої подорожі розпочалася з кінцевої зупинки маршрутки, що знаходиться на майданчику між господарськими будівлями, гаражами санаторію і невеличким ринком. Насамперед у наших планах - знайомство з селом, тож дорогою вимощеною бруківкою поспішаємо в гору.

Праворуч, метрах в десяти вище по схилу паралельно дорозі прокладено тротуар - щоби не потрапити під колеса позашляховиків, що час від часу пролітають повз нас, переміщуємося на нього.

Десь через 200 метрів виходимо прямо до лікувального корпусу - найстарішої  і найпривабливішої будівлі санаторію, збудованої як купальні графом Георгом-Ервіном фон Шенборн-Бухгеймом у 1936 році. Ця споруда - архітектурна прикраса оздоровниці (за радянських часів тут знаходилася турбаза "Форель").

Перед нею на терасі - скульптурна композиція невідомого автора совіцького періоду "Мати з немовлям".

Через дорогу - традиційні для парків Закарпаття "Ведмедиця з ведмежатами" (судячі з їхнього стану - багатостраждальні). Ще один стрімкий поворот дороги і ми входимо у село.

Синяк на початку ХVIII заснували німецькі колоністи (на Закарпатті їх називають шваби), яких володар Мукачівсько-Чинадієвської домінії граф Фрідріх-Карл Шенборн (1674-1746), імператорський віце-канцлер, переселив до своїх володінь. До другої світової війни тут налічувалося майже 60 швабських сімей, що займалися лісовою справою та мисливським господарством. Мали добротні будинки, вели господарство. Всі тутешні шваби жили однією дружною великою громадою. Життя закарпатських німців порушив прихід Червоної Армії. Вже 13 листопада 1944 року військове командування наказало усім чоловікам німецької й угорської національностей (у багатьох випадках і жінкам) у віці від 18 до 50 років протягом трьох місяців з'явитися в найближчі військомати, де всі вони були затримані як фашисти і в супроводі конвою НКВС відправлені у сталінські концтабори. З майже трьох тисяч репресованих закарпатських німців дві третини не повернулися додому. Тим часом встановлена в краї радянська влада закривала і знищувала німецькі храми і будинки. Лише у 1957-му швабам дозволили повернутися, але на місці своїх садиб вони побачили голі місця, або хати заселили вже люди з інших сіл.

Переобладнували для житла звичайнісінькі хліви, але дуже раділи, побачивши вцілілу кірху, проте невдовзі за розпорядженням районної влади святиню розвалили тракторами.

Тепер у Синяку німців небагато. Спорожнілі ділянки і швабські садиби скуповують сучасні скоробагатьки.

"Приватна власність" - табличками з такими попередженнями рясніють навколишні схили, де упродовж усього року рубають дерева, прокладають електромережі, трубопроводи та дороги на яких звичними стали джипи зі столичними номерами.

Нові "круті" господарі, зокрема й із великих східноукраїнських міст, на місці швабських хатин і угідь швиденько зводять кольорові палаци й обносять їх мурами.

Та, наприкінці літа 1997 року, за кошти приватних осіб і церковних громад з Німеччини, на місці зруйнованої церкви звели нову. Нині у Синяку красується величний духовний комплекс: храм Воздвиження Чесного Хреста, реколекційний дім, каплиця-грот.

Єдина в селі вузенька вулиця перетворена на "хресний шлях", по якому люди піднімаються на так звану "Швабську Голгофу" - вершину гори, де встановлені високий хрест з розпяттям і фігура Богоматері.

Розпочинається він від дерев'яного хреста при дорозі на західній околиці Синяка.

Одна з зупинок - біля статуї Святої Діви бідних, привезеної з бельгійського міста Банньє (Banneux), де у 1933 році були явища Діви Марії. У стоп фігури б'є фонтанчик із джерельною водою.

Біля храму, територія навколо якого потопає у квітах, встановлено фігуру святого отця Піо, доставлену з італійського міста Сан-Джовані-Ротондо;

поруч - каплиця-грот,

праворуч від церкви на колоні оповитій плющем - статуя Архангела Михаїла.

Зразу за храмом збудований будинок для реколекцій (духовних вправ). Реколекційний дім використовується і як база відпочинку і навчання для христіанської (католицької) молоді в канікулярний час, може приймати одночасно 45 осіб. Цілий рік сюди з'їжджається віруюча молодь із Закарпатської дієцезії Римо-Католицької Церкви,а також католицькі скаути з цілої України.

На стіні храму герб Папи Івана Павла ІІ - першого в історії папи-слов'янина. Хрест на гербі та літера "М" символізіють Христа та Діву Марію.

Внутрішнє оздоблення Храму Воздвиження Чесного Хреста у Синяку.

Від храму ще приблизно пів кілометра підйому по кам'янистій дорозі.

і, нарешті, ми виходимо на найвищу - східну - околицю Синяка до високого хреста з розп'яттям і з фігурою Богородиці.

Звідси відкривається чудова панорама двологової вершини Обавського Каменя (1007 м північна вершина, 982 м південна - наступна точка нашого маршруту) на заході,

гори Буш (902 м) на півночі

та гори Середній Верх (980 м) на сході. Весь шлях від автобусу до Розп'яття зайняв у нас годину. Далі буде.