Похід у кратер вулкану. Частина друга - санаторій Синяк (Blaubad німецькою або Kékesfűred угорською) та Обавський Камінь

За 20 за хвилин повертаємося до автобусної зупинки.
За ринком повертаємо праворуч і через два містки, що перетинають невеликі потічки, входимо на головну площу санаторія. Синяк розташований на висоті 400 м у мальовничій воронкоподібній улоговині, з якої витікає бистроводна Матекова (Синявка). Це одна з найстаріших здравниць Закарпаття. Санаторій працює на базі сірководневого джерела, вода якого переливається блакитнуватим відтінком. Звідсі і пішла назва урочища, села і санаторію (у верхів'ях одного з потічків, що утворюють Матекову є й сірчисте болото, що називається Синім озером).

В історичних документах цілюще Синяцьке джерело вперше згадується у XVIII столітті. Ще в ті далекі часи, випасаючи тут отару, вівчарі помітили, що їхня худоба ніколи не хворіє. Спробували вони й собі прийняти купелі місцевих вод і усі, мов один, стали міцними та бадьорими. То ж полетіли чутки про лікувальну силу Синяцького джерела і потягнулися сюди хворі і стражденні. За розпорядженням власника домінії графа Фрідріха-Карла фон Шенборна-Бухгейма наприкінці XIX століття тут установлюють кабінки для прийому мінеральних ван, у 1922 році - дерев'яні будинки, у 1936, останній з "закарпатських Шенборнів" Георг-Ервін будує комфортабельну купальню, а у 1939 - душові відділення.

У 1923 році, для перевезення пасажірів та вивезення деревини з віддалених лісодільниць, фірма "Бантлін" збудувала 18-кілометрову вузькоколійку, що йшла долиною Матекової від Чинадієва через купальні Синяка та державний пралісовий заказник на горі Буш до гори Середній Верх - до висоти 800 м. Окрім неї з Чинадієва прямував й споруджений у 1926 році автономний відрізок вузькоколійки, який з'єднував склад державної сірникової фабрики в Обаві з гірським масивом Обавський Камінь. Ще одна колія заходила у цей гірський масив з півночі: у 1929-1931 роках була споруджена гілка довжиною 64 кілометри, що проходила від Перечина до Тур'ї-Поляни. У горах, крім традиційних колиб, будувалися й спеціально для туристів призначені приюти, маркувалися маршрути, то ж можливості для мандрівників були не гіршими ніж нині.

У 2000 році в Синяку розпочалося будівництво спортивно-туристичного комплексу. Загалом планується збудувати шість гірськолижних підйомників (вже змонтовані дві канатно-бугельні дороги 950 та 300 м), проектна довжина трас складає 20 км різної складності. Керівництво комплексу у 2004 та 2008 роках подавало заявку на проведення у Синяку Зимової міжнародної олімпіади школярів, у програмі якої планувалися змагання з гірських лиж, сноуборду, фрістайлу, спортивного орієнтування та лижних перегонів. Та, на жаль, нічого з цього не вийшло.

Наше сходження на гору розпочинаємо від фонтану в парку. Рухаючись на захід проходимо арку між двома корпусами санаторію і піднімаємося до невеликого звіринця. Ще кілька років тому тут можна було побачити чимало різних звірів і птахів, тепер у трьох великих клітках живуть лише пава з павичем, пара екзотичних качок та куріпка. Заросла навіть стежка, що йшла вздовж вольєрів, то ж, щоби вийти на промарковану стежку доводиться метрів 70 лізти через досить густу хащу.  

Далі все просто: біло-жовта "маркіровка", що нанесена на дерева та камені, безупинно, кілометри чотири, "лізе" вгору (загальний напрямок - захід), збитися з неї неможливо, але й йти нелегко - дорогу давно не чистили і числені дерева, що впали, утворили справжню смугу перешкод. Загальний набір висоти близько 580 м.

На старих вирубках, які, дякувати Богу, вже позаростали, море суниць, малини й ожини, і - головне - неповторні краєвиди! На фото село Синяк і нова гірськолижна траса, що її будують на Середньому Верху.

Нарешті, неподалік від вершини, вирубки скінчилися і у старому буковому лісі дорога стала більш якісною. Десь через 200 метрів підйому проходимо перехрестя з якісною дорогою, що йде на південь. Ми ж продовжуємо рух по біло-жовтій "маркіровці" на північний захід і за 20 хвилин виходимо до сідловини між вершинами Обавського Каменя.

Ліворуч від нас з'являються 40-метрової висоти скелі - саме завдяки їм гора й отримала свою назву.  

На самій седловині, у дороги, джерело (доречі -останнє на шляху до водоспаду). Від джерела стежка повертає вліво і виводить на вершину - галявину, що зі всіх сторін, крім східної, оточена лісом.

А та - східна - уривається прямовисними скелями, утворюючи чудовий оглядовий майданчик.  

Панорама вододільного хребта Синяк, що тягнеться з півночі на південь: вершини Білий Камінь, Дунавка, Солочинський Діл, на передньму плані - Буш. Хребет є східною частиною валу (а масив Обавського Каменю - західною), що дугою оточує кратер прадавнього вулкану, на дні якого - санаторій Синяк.

На Обавському Камені росте папороть Вудсія альпійська, або багатоніжка. Її занесено до Червоної книги. В Україні зустрічається ще лиш у двох заказниках (у Чернівецькій та Донецькій областях).