Похід у кратер вулкану. Частина перша - Швабська Голгофа у Синяку

Бальнеологічний курорт Синяк розташований у надзвичайно мальовничій улоговині - кратері давно погаслого вулкану. Його схили, істотно перероблені ерозією, напівзруйновані, оточують котловину переважно гострим, часом куполоподібним пасмом невисоких вершин (гори Обавський Камінь 1007, Плішка 993, Білий Камінь 970, Дунавка 1018, Солочинський Діл 950, Середній Верх 980, Залом 858).

З Мукачева ми відправилися маршруткою-"пазиком" о 9.10 із зупинки, що розташована по вулиці Миру біля будинку № 23 (поруч з "Укрсоцбанком"). За 45 хвилин вона домчала нас до санаторію (велосипедом буде набагато цікавіше).

Пішохідна частина нашої подорожі розпочалася з кінцевої зупинки маршрутки, що знаходиться на майданчику між господарськими будівлями, гаражами санаторію і невеличким ринком. Насамперед у наших планах - знайомство з селом, тож дорогою вимощеною бруківкою поспішаємо в гору.

Праворуч, метрах в десяти вище по схилу паралельно дорозі прокладено тротуар - щоби не потрапити під колеса позашляховиків, що час від часу пролітають повз нас, переміщуємося на нього.

Десь через 200 метрів виходимо прямо до лікувального корпусу - найстарішої  і найпривабливішої будівлі санаторію, збудованої як купальні графом Георгом-Ервіном фон Шенборн-Бухгеймом у 1936 році. Ця споруда - архітектурна прикраса оздоровниці (за радянських часів тут знаходилася турбаза "Форель").

Перед нею на терасі - скульптурна композиція невідомого автора совіцького періоду "Мати з немовлям".

Через дорогу - традиційні для парків Закарпаття "Ведмедиця з ведмежатами" (судячі з їхнього стану - багатостраждальні). Ще один стрімкий поворот дороги і ми входимо у село.

Синяк на початку ХVIII заснували німецькі колоністи (на Закарпатті їх називають шваби), яких володар Мукачівсько-Чинадієвської домінії граф Фрідріх-Карл Шенборн (1674-1746), імператорський віце-канцлер, переселив до своїх володінь. До другої світової війни тут налічувалося майже 60 швабських сімей, що займалися лісовою справою та мисливським господарством. Мали добротні будинки, вели господарство. Всі тутешні шваби жили однією дружною великою громадою. Життя закарпатських німців порушив прихід Червоної Армії. Вже 13 листопада 1944 року військове командування наказало усім чоловікам німецької й угорської національностей (у багатьох випадках і жінкам) у віці від 18 до 50 років протягом трьох місяців з'явитися в найближчі військомати, де всі вони були затримані як фашисти і в супроводі конвою НКВС відправлені у сталінські концтабори. З майже трьох тисяч репресованих закарпатських німців дві третини не повернулися додому. Тим часом встановлена в краї радянська влада закривала і знищувала німецькі храми і будинки. Лише у 1957-му швабам дозволили повернутися, але на місці своїх садиб вони побачили голі місця, або хати заселили вже люди з інших сіл.

Переобладнували для житла звичайнісінькі хліви, але дуже раділи, побачивши вцілілу кірху, проте невдовзі за розпорядженням районної влади святиню розвалили тракторами.

Тепер у Синяку німців небагато. Спорожнілі ділянки і швабські садиби скуповують сучасні скоробагатьки.

"Приватна власність" - табличками з такими попередженнями рясніють навколишні схили, де упродовж усього року рубають дерева, прокладають електромережі, трубопроводи та дороги на яких звичними стали джипи зі столичними номерами.

Нові "круті" господарі, зокрема й із великих східноукраїнських міст, на місці швабських хатин і угідь швиденько зводять кольорові палаци й обносять їх мурами.

Та, наприкінці літа 1997 року, за кошти приватних осіб і церковних громад з Німеччини, на місці зруйнованої церкви звели нову. Нині у Синяку красується величний духовний комплекс: храм Воздвиження Чесного Хреста, реколекційний дім, каплиця-грот.

Єдина в селі вузенька вулиця перетворена на "хресний шлях", по якому люди піднімаються на так звану "Швабську Голгофу" - вершину гори, де встановлені високий хрест з розпяттям і фігура Богоматері.

Розпочинається він від дерев'яного хреста при дорозі на західній околиці Синяка.

Одна з зупинок - біля статуї Святої Діви бідних, привезеної з бельгійського міста Банньє (Banneux), де у 1933 році були явища Діви Марії. У стоп фігури б'є фонтанчик із джерельною водою.

Біля храму, територія навколо якого потопає у квітах, встановлено фігуру святого отця Піо, доставлену з італійського міста Сан-Джовані-Ротондо;

поруч - каплиця-грот,

праворуч від церкви на колоні оповитій плющем - статуя Архангела Михаїла.

Зразу за храмом збудований будинок для реколекцій (духовних вправ). Реколекційний дім використовується і як база відпочинку і навчання для христіанської (католицької) молоді в канікулярний час, може приймати одночасно 45 осіб. Цілий рік сюди з'їжджається віруюча молодь із Закарпатської дієцезії Римо-Католицької Церкви,а також католицькі скаути з цілої України.

На стіні храму герб Папи Івана Павла ІІ - першого в історії папи-слов'янина. Хрест на гербі та літера "М" символізіють Христа та Діву Марію.

Внутрішнє оздоблення Храму Воздвиження Чесного Хреста у Синяку.

Від храму ще приблизно пів кілометра підйому по кам'янистій дорозі.

і, нарешті, ми виходимо на найвищу - східну - околицю Синяка до високого хреста з розп'яттям і з фігурою Богородиці.

Звідси відкривається чудова панорама двологової вершини Обавського Каменя (1007 м північна вершина, 982 м південна - наступна точка нашого маршруту) на заході,

гори Буш (902 м) на півночі

та гори Середній Верх (980 м) на сході. Весь шлях від автобусу до Розп'яття зайняв у нас годину. Далі буде.